Чому Кришна ходить босоніж

Вриндаван — священний духовний край, де кожен куточок сповнений солодкої мелодії Кришниної флейти. Ніжний вітер приносить аромат лотосів і квітучих кадамб.

Тут корів вважають скарбом: дбайливо годують соковитою травою, прикрашають гірляндами й називають лагідними іменами.

Старші пастухи пасуть корів, а найменші діти — лише телят.

Коли Кришні виповнилося шість років, мама Яшода та Нанда Махарадж нарешті дозволили йому пасти не лише телят, а й корів.

Із цієї нагоди влаштували велике свято й подарували флейту, ріжок, палицю та мотузку для випасання.

Яшода теж приготувала особливі подарунки: маленькі дерев'яні черевички з гострими загнутими носиками, прикрашені квітами, і красиву різнокольорову парасольку.

Кришна (здивовано): Мамо, навіщо мені парасолька й черевички?

Яшода: Вони захистять твої ніжні ніжки від колючок і гострих камінців, коли пастимеш корів. А парасолька вбереже від палючого сонця.

Потім вона серйозно подивилася на Балараму.

Яшода (серйозно): Баларамо, ти старший брат і маєш дбати про Кришну. Тримай над ним парасольку й стеж, щоб він завжди ходив у черевичках.

Кришна (усміхаючись): Мамо, дякую за подарунок, але черевичків не носитиму, і парасолька мені не потрібна!

Яшода (здивовано): Як це не носитимеш? Ходитимеш лісом, камінням і тернами! Хіба не хочеш уберегти ніжки?

Кришна: Якщо хочеш, щоб носив, подаруй кожній корові такі самі черевички на кожну ногу!

Яшода (здивовано): Але в нас майже дев'ятсот тисяч корів! Як це зробити?

Кришна: І кожній дай слугу з парасолькою, щоб закривав від полуденного сонця. Вони ж ходитимуть тими самими дорогами й під тим самим сонцем, що і я!

Яшода: Вони тварини, їм не потрібні взуття та парасольки!

Кришна: Як ходитиму взутим, знаючи, що коров'ячі ноги не захищені від колючок і каміння? Якщо не можеш узути всіх — і я не носитиму черевичків! Моя справа — дбати про корів, а не про себе. Дгарма захищає того, хто захищає дгарму! Не хвилюйся, усе буде добре!

Яшода (з любов'ю): Бережи себе, мій хлопчику! Дивися під ноги й ховайся від сонця в затінку!

Дізнавшись, що Кришна пообіцяв ходити босоніж, корови вночі вийшли із загонів і міцними копитами та твердими, мов метал, рогами розбили каміння на пил.

Корови: Швидше перетворімо каміння на м'який пил, щоб лотосні стопи нашого Кришни не поранилися!

Вони пішли в ліси Вриндавана й топтали каміння, доки все не стало пилом.

Кришна (радісно): Погляньте, тепер пісок м'який, мов збите масло! Мої любі корови дбають про мене, і я ходитиму босоніж, як хотів!

Яшода (з полегшенням): О Кришно, яке диво! Ти справді оточений любов'ю всіх істот.

Відтоді м'яка, наче збите масло, земля Вриндавана ніжно вкривала лотосні стопи Кришни. Корови радісно йшли поруч, насолоджуючись його флейтою. Любов і турбота наповнили Вриндаван, роблячи його найпрекраснішим місцем у всесвіті.