Збирач податків

Радгарані, Лаліта та інші ґопі гуляють Вриндаваном.

Радгарані: Любі подруги! Бабуся Пурнамасі попросила принести молоко, йогурт і масло до Ґовінда-кунди. Там брахман проведе жертвопринесення заради добробуту синів Нанди Махараджа.

Лаліта (радісно): Швидше обмиймося, вберімося, візьмімо золоті глечики з підношеннями й ходімо!

Тим часом Кришна з друзями влаштував на Ґовардгані засідку. Він убрався по-царськи, мов справжній збирач податків. У руці — флейта, за поясом — буйволячий ріжок. Коли дівчата проходили ущелиною, хлопці загородили дорогу.

Кришна (суворо): Злодійки! Щодня ходите продавати молочне й не платите данини. Але сьогодні доведеться розрахуватися сповна!

Лаліта (свариться): Треба ж, удома син Нанди такий вихований, а тут розбешкетувався! Іди геть! Якщо торкнешся мене, масло для яґ'ї оскверниться!

Неподалік гуляв павич. Почувши розмову, підійшов до Кришни й тихенько прошепотів на вухо.

Павич: Кришно, задобри її лагідними словами, а тоді спокійно збирай податки.

Кришна зрозумів, що павич має на увазі.

Кришна (усміхаючись): Милі стрункі красуні, кожна має віддати жменю діамантів, а Радгарані — ще більше за свою незрівнянну красу!

Радга (сердито): Лаліто, хіба не казала не йти цією дорогою до нахабних шахраїв?

Лаліта (суворо): Цей Чорний Змій обплутав усіх кільцями! Поскаржимося батькам — тоді злякається й поповзе геть.

Радгарані: Батьки люблять його й не покарають. Поскаржимося Камсі — той ні на що не зважатиме!

Кришна (сміється): Ха! Клянуся коровами, розправлюся з тим жалюгідним царком за мить! Радго, поспішай на яґ'ю, заплатиш потім, а Лаліта лишиться заручницею.

Лаліта: Дівчата, приведіть маму Яшоду! І Джатілу! А ще покличте брахманів із жертвопринесення!

Та Кришну, схоже, цим не налякати.

Кришна (здивовано): Я що, грабіжник? Ви довго ухилялися від податків, а я ввічливо попросив належне. Тепер доведеться силою зняти прикраси — насамперед із пихатої Лаліти.

Ґопі: Любий Кришно, якщо не відпустиш, наша репутація постраждає. Обіцяємо завтра повернутися й заплатити сповна.

Кришна (зглянувшись): Добре, але залиште в заставу кілька горщиків із йогуртом і маслом.

Дівчата залишили горщики й гордо пішли. Господь радісно посадив друзів колом і пригостив йогуртом та маслом.

Наступного дня Радга з Лалітою зібрали подруг, заздалегідь прийшли до переправи й влаштували засідку.

Ґопі ховаються за деревами й чекають. Кришна не знає їхнього задуму та приходить лише з кількома близькими друзями.

Дівчата вискочили із засідки й перегородили дорогу.

Лаліта (кричить): Ну, тримайтеся! Зараз отримаєте!

Радгарані: Хапайте їх! Ловіть швидше!

Невдовзі вони впіймали хлопців, прив'язали до дерев і почали сварити. Найбільше дісталося Кришні.

Лаліта (свариться): Нахабо! Як ти посмів? Радгарані — цариця Враджу. Твої корови щодня пасуться на її луках, виїдають траву, а решту витоптують. Це ти повинен платити їй податок!

Кришна (винувато): Пробачте, будь ласка! Я не мав права вимагати плати.

Лаліта (заспокоївшись): А тепер уклонися до її стоп!

Кришна: О Радгарані, ти — цариця Вриндавана й тут найголовніша! Прийми мої поклони!

Сказавши це, він уклонився своїй коханій Радгарані.

Раджине серце розтануло: Що ж, пустуни, пробачаємо. Але більше ніяких податків! Розв'яжіть їх.

Хлопчики зраділи, пообіцяли більше так не робити й пішли додому.