Звільнення Трінаварти

Ранок у Ґокулі м'який, мов манна каша. Корови дзвенять дзвіночками, ґопі співають, у повітрі пахне солодким молоком. Мама Яшода тримає на руках малюка Кришну й наспівує.

Мама Яшода (тихо): Мій солоденький, мій місяцелицій! Ти прокинувся?

Кришна (по-дитячому): Аґу-аґу! Ма-ма!

Нанда Махарадж заходить на подвір'я й усміхається.

Нанда Махарадж: Сьогодні стільки справ, але коли бачу його — серце відпочиває.

Тим часом у Матгурі злий цар Камса знову вирішив нашкодити Кришні. Його слуга, демон вітру Трінаварта, умів здіймати пилові бурі й викрадати малюків. Тож Камса покликав його до палацу.

Камса (злобно): Думки про цього маленького Кришну не дають мені спокою. Трінаварто, лети й знайди його! І розправся з ним!

Трінаварта (зло шепоче): Я — вітер, мене не видно. Підкрадуся й понесу його в небо!

У Ґокулі спершу повівав теплий вітерець. Потім — сильніше й сильніше. Здіймається пил, кружляє листя, сонце ховається.

Звук: ш-ш-ш-ш… Ф-Ф-Ф-Ф…

Ґопі (стривожено): Що це? Де світло? Бережіть дітей!

Пастухи: Тримайтеся біля будинків! Прикрийте очі!

Підказка для гри: покрутіть хустинкою над сценою — це «пилова буря». Можна порухати ліхтариком, змінюючи світло.

Мама Яшода (прикриває Кришну): Синочку, не бійся. Зараз усе мине.

Але ми знаємо: то був не просто вітерець. Це Трінаварта! Він став невидимим, підкрався до Кришни й — раз! — підняв його високо в повітря.

Трінаварта (злобно радіє): Тепер ти мій!

Кришна (спокійно): Аґу!

Буря огортає все темрявою, наче ковдрою. На подвір'ї майже нічого не видно.

Мама Яшода (у розпачі): Кришно! Кришно! Де ти?! О Господи, збережи мою дитину!

Ґопі — хто плаче, хто втішає:

— Ми знайдемо його!

— Погляньте під ліжком!

— Перевірте біля входу!

— О Вішну, захисти!

Високо-високо Трінаварта кружляє, наче чорна воронка. Він міцно тримає Кришну. Та раптом відчуває щось дивне…

Трінаварта (здивовано): Чому він стає важчим? Я ж вітер! Я підіймав цілі дерева, будинки й навіть каміння!

Кришна стає дедалі важчим: як мішок зерна… як корова… як пагорб Ґовардган!

Трінаварта (у паніці): Я… не можу… вище… Він тягне мене вниз!

Кришна (лагідно, але твердо): Аґу! Час на землю.

Маленька ручка Кришни торкається демонового горла. Сила вітру Трінаварти наче здувається, буря стихає. Небо світлішає.

Трінаварта (зірваним голосом): А-а-а-а!

Демон раптом падає каменем. БУ-УМ! Земля здригається. Пил осідає. І всі бачать: на грудях переможеного демона сидить малюк Кришна — живий, спокійний, усміхнений.

Пастухи (хором): Кришна! Він цілий!

Ґопі (зі сльозами радості): Слава! Слава! Наш малюк повернувся!

Нанда Махарадж і мама Яшода разом з іншими мешканцями Ґокули підбігають до Кришни й Трінаварти.

Мама Яшода (біжить і притискає Кришну): Синочку, моє серденько! Більше нікуди не відпущу тебе від себе…

Так маленький Кришна переміг демона вітру на ім'я Трінаварта та звільнив його душу. Усередині демона жила добра душа, але через погані вчинки в минулому він став злим. Кришна ж любить абсолютно всіх, навіть демонів. До них він виявляє милість і любов, перемагаючи їх.