Дамодара-ліла. Як мама Яшода зв'язала Кришну

Матінка Яшода стояла на затишній кухні й збивала масло. Її обличчя засяяло любов'ю, коли маленький непосида Кришна підійшов до неї, потираючи оченята.

Кришна (вередливо): Мамо, я зголоднів! Дай мені молока!

Яшода (усміхаючись): Звісно, мій малюче. Іди сюди.

Яшода сіла й почала годувати Кришну грудьми. Та раптом відчула запах молока, що почало збігати з казана.

Яшода (стривожено): Ой, молоко на плиті збігає!

Вона обережно відняла Кришну від грудей і поспішила до плити зняти казан. Кришна розсердився, що мама його залишила. Він підібрав уламок каменя, розбив горщик із маслом, вигріб його та, сховавшись у затишному куточку, почав їсти, вдаючи, ніби плаче.

Потім Кришна пішов до комори по свіже масло. Горщики були підвішені високо під стелею. Щоб їх дістати, він виліз на ступу.

Кришна їв масло сам і пригощав мавп.

Кришна (сміючись): Їжте, мої друзі! Це найкраще масло в Ґокулі!

Повернувшись на кухню, Яшода побачила розбитий горщик із йогуртом і сплеснула руками.

Яшода: Ах, це витівки мого маленького пустуна!

Вона взяла паличку й пішла шукати Кришну. Зазирнувши до комори, побачила, як він годує мавп і сам ласує маслом.

Яшода (суворо): Кришно! Ось ти де!

Почувши мамин голос, Кришна озирнувся, побачив паличку в її руці, швидко зіскочив зі ступи й кинувся навтьоки. Мавпи теж злякалися та розбіглися!

Кришна (тікає й плаче): Матусю, я більше так не буду!

Кришна біг дуже швидко, і мама не одразу змогла його наздогнати. Та вона сильно любила Кришну й була рішучою, тож зрештою наздогнала та спіймала його.

Кришна боявся й плакав, розуміючи, що зараз його покарають за пустощі.

Кришна (крізь сльози): Матінко, я більше так не робитиму!

Яшода (подумки): Ой, Кришна так злякався — це недобре. Краще викину паличку. Та все одно треба його якось покарати, щоб більше не бешкетував. О, придумала! Візьму мотузку й прив'яжу до ступи!

Вона взяла мотузку, щоб прив'язати Кришну до перевернутої ступи, але та виявилася закороткою — бракувало лише довжини у два пальці.

Яшода принесла іншу мотузку, прив'язала до першої й знову спробувала зв'язати Кришну… та знову не вистачило двох пальців!

Яшода (здивовано): Як таке може бути?

Вона додала ще одну мотузку, але знову забракло двох пальців. Намагалася знову й знову — щоразу мотузка була закоротка. Втомившись, Яшода витерла піт із чола.

Яшода (засмучено): О Кришно, що ж мені з тобою робити?

Побачивши, як утомилася мама, Кришна вирішив виявити співчуття.

Кришна (подумки): Моя мама так старається мене зв'язати. Вона так любить мене, що забула: я — Бог, якого нічим неможливо зв'язати. Та у відповідь на її любов я дозволю їй це зробити.

Після довгих зусиль мамі Яшоді нарешті вдалося прив'язати Кришну до ступи.

Яшода пішла займатися справами. Залишившись сам, Кришна поглянув на два величезні дерева на подвір'ї.

Кришна (подумки): Це незвичайні дерева. Це напівбоги Налакувара й Маніґріва, які страждають через прокляття. Мій відданий Нарада Муні пообіцяв їм, що я їх звільню. Я дуже люблю своїх відданих, тому допоможу цим напівбогам!

Прив'язаний до ступи Кришна поповз до дерев. Він із силою потягнув ступу — обидва величезні дерева з гуркотом упали на землю. З них вийшли дві осяйні особи: Налакувара й Маніґріва.

Налакувара й Маніґріва (вклоняючись): О Господи, дякуємо за твою милість! Ти звільнив нас. Ми вічно будемо тобі вдячні, Господи Кришно.

Кришна всміхнувся й задоволено повернувся до ігор, наче нічого не сталося. У Ґокулі знову запанувала тиша, а сповнене любові серце Яшоди раділо її непосидючому й дивовижному синові.