Лісова пожежа

Якось пастушки вигнали корів пастися до лісу, а самі почали гратися.

Кришна (радісно): Як чудово в цьому лісі! Дзижчать бджоли, кричать павичі й щебечуть птахи!

Баларама (захоплено): Погляньте! Птахи перелітають із гілки на гілку, а їхні тіні видно на землі!

Мадгуманґала (пустотливо): А якщо наздогнати тінь і затримати її ногою, то й птах зупиниться, зависнувши в повітрі!

Субала (весело): Нумо швидше наздоганяти!

Хлопчики ганялися за пташиними тінями, а корови паслися неподалік.

Корова 1 (радісно): Погляньте, яка соковита трава на тій галявині! Муууу!

Корова 2: Ходімо швидше її щипати! Муууу!

Корови самі, без пастушків, пішли на сусідню галявину.

Корова 1 (радісно): А он іще яка апетитна галявина! Там трава ще зеленіша!

Корова 2: Одне копито тут, а друге вже там!

Так, переходячи з галявини на галявину, корови заглибилися в ліс і забрели в очерет. У цей час неподалік почалася пожежа.

Тим часом хлопчики помітили, що корів поруч немає.

Кришна (серйозно): Щось ми загралися й забули про наших корів!

Баларама (здивовано): Де ж вони? Куди поділися?

Кришна (прикро): Як же ми не вгледіли?

Баларама (хоробро): Нумо швидше на пошуки!

Хлопчики шукали корів усюди, але ніде не знаходили.

Баларама (радісно): Погляньте, ось сліди їхніх копит!

Кришна: Ходімо по слідах — вони нас приведуть!

Хлопчики пішли вглиб лісу, слідуючи відбиткам коров'ячих копит.

Кришна (голосно): Гаріні! Гасіні! Де ви, мої корови? Я чую, як вони мукають!

Корова 1 (радісно): Це ж голос Кришни! Муууу!

Корова 2: Кришно, ми тут! Муууу!

Кришна (лагідно): Мої любі! Ходімо додому!

Баларама (з полегшенням): Як добре, що ми вас знайшли!

Раптом з усіх боків і корів, і пастушків оточила шалена лісова пожежа.

Мадгуманґала (схвильовано): Пожежа! Пожежа! Вогонь оточив нас!

Субала (злякано): Він дедалі ближче! Нам не вибратися!

Корова 1: Жар від полум'я вже обпікає нас! Муууу!

Корова 2: Мені страшно! Муууу!

Субала (молитовно): О Кришно! О великий герою! О Баларамо, чия відвага не має меж!

Мадгуманґала (благає): Будь ласка, врятуйте своїх відданих слуг від цієї жахливої пожежі!

Субала: У нас немає іншого притулку, крім вас!

Мадгуманґала: Кришно, не допусти загибелі своїх друзів!

Кришна (спокійно): Просто заплющте очі й нічого не бійтеся!

Хлопчики міцно заплющили очі, а Верховний Господь відкрив рот і поглинув бурхливе полум'я.

Кришна (усміхаючись): Ось і все! Більше нема чого боятися! Розплющуйте очі.

Мадгуманґала (здивовано): І справді! Дивіться, ніякої пожежі!

Субала (захоплено): Просто якесь чаклунство! Кришно, ти показав нам свою містичну могутність!

Мадгуманґала: Таке диво міг створити лише Бог!

Субала: Але ж Кришна не може бути Богом! Він звичайний пастушок!

Мадгуманґала: Звісно, не може! Та пожежа ж кудись поділася!

Субала (радісно): А що, як він напівбог? Адже стихії підкоряються напівбогам?

Мадгуманґала (гордо): Точно! А раз він наш друг, то й ми напівбоги! От звідки в мені стільки могутності!

Субала: Ура! Ми теж напівбоги — володарі стихій!

Сонце хилилося до заходу, і Господь Кришна разом із Баларамою погнали корів додому.

Кришна (сміючись): Ходімо, напівбоги! Нам час додому, а то мами хвилюватимуться!

Дорогою хлопчики прославляли свого друга Кришну.

Мадгуманґала (захоплено): Ну, Кришно! Який же ти молодець!

Субала (захоплено): Варто було заплющити очі — і пожежі наче й не було!

Мадгуманґала (гордо): Наш Кришна й не таке може!

Субала (радісно): Як нам пощастило мати такого друга!

Корова 1 (вдячно): Дякуємо, Кришно, що врятував нас! Муууу!

Корова 2 (ніжно): Ми напоїмо тебе молоком! Муууу!

Баларама: Кришно, зіграй нам на флейті!

Кришна заграв ніжну мелодію, і всі страхи та переживання довгого дня як рукою зняло.