Як Баларама переміг Праламбасуру

Літо у Вриндавані було особливим. Сонце яскраво сяяло, але спека нікого не мучила. Вітер ніс прохолоду від водоспадів, дзюрчали струмки, квітнули лотоси, у небі кружляли журавлі. Павичі розкривали хвости й танцювали, зозулі співали на різні голоси. Увесь Вриндаван був наче величезний сад щастя.

Серед цієї краси Кришна й Баларама гралися з друзями-пастушками.

Хлопчики (співають і плескають): Кришно, як ти танцюєш! Баларамо, спробуй наздогнати!

Вони плели вінки з лісових квітів, намащували тіла шафрановою пастою, боролися, стрибали й сміялися досхочу. То зображали оленів і птахів, то квакали, мов жаби, й реготали від власного галасу.

Кришна (усміхаючись): Друзі, ви так чудово співаєте й танцюєте!

Тієї миті до хлопчиків приєднався незнайомець — демон Праламбасура, який набув вигляду пастушка. Зовні він був як усі, але мав зле серце.

Праламбасура (зло шепоче подумки): Обдурю їх усіх і спершу віднесу Балараму далеко-далеко… Там розправлюся з ним. А потім повернуся по Кришну та решту!

Та не так сталося, як гадалося: Кришна відразу впізнав у новому «хлопчикові» демона.

Кришна (з лагідною усмішкою): Любий друже, як добре, що ти приєднався! Влаштуймо гру: поділимося на пари. Переможці сядуть верхи на тих, хто програв, а ті їх покатають!

Почалися веселі змагання. Хлопчики охоче погодилися. Дві команди, за Кришну та за Балараму, боролися з вигуками, сміхом і веселою метушнею.

Шрідама (азартно): Тримай мене міцніше, Кришно!

Перемогли Баларама, Шрідама й Врішабга.

Кришна (сміється): Доведеться нести тебе, Шрідамо!

Він підняв друга на спину. Інші теж підхопили одне одного. Праламбасура взяв Балараму — саме того, кого хотів викрасти. І почав крокувати дедалі швидше.

Праламбасура (зло бурмоче): Що далі від усіх, то краще… А там я його вб'ю!

Дорогою демон помітив, що Баларама стає дедалі важчим, мов гора. Що далі йшов, то більше згиналася спина. Він зрозумів: далі приховувати силу неможливо.

Раптом його вигляд змінився. Перед Баларамою постав справжній велетень. Тіло — мов грозова хмара, очі палали вогнем, зуби виблискували, на голові сяяв золотий шолом.

Баларама (здивовано, але твердо): А-а! То ось хто ти насправді. Демон, який вирішив мене викрасти. Що ж… Подивимося, хто кого.

Брата Кришни недарма звуть БАЛА-РАМА. «Бала» означає величезну силу! Баларама дуже сильний. Він зосередився й стиснув кулак. Рука засяяла, наче блискавка в руках Індри.

Баларама (голосно): Отримуй!

Він ударив Праламбасуру просто в голову.

Праламбасура (кричить): А-а-ай-яй-яй!..

Демон захитався й упав на землю з гуркотом, ніби впала гора. Земля затремтіла. Хлопчики почули страшний удар і прибігли. Перед ними лежав переможений демон, а поряд стояв осяйний Баларама.

Хлопчики (радісно обіймають Балараму): Молодець! Ти повернувся живий і неушкоджений! Ура!

Вони сміялися й обіймали його як героя. З небес посипалися квіти, зазвучали барабани й мушлі. Це напівбоги, що спостерігали за іграми Кришни та Баларами, прославляли їхні славні вчинки.

Напівбоги (співають): Слава Баларамі! Слава захисникові Вриндавана!

Так Баларама вбив Праламбасуру й звільнив Вриндаван від іще однієї небезпеки. Пастушки продовжували співати й гратися, але тепер дивилися на Балараму з особливою гордістю та повторювали:

Хлопчики: Баларама — наш герой! Баларама — наш герой!