Кришна проганяє змія Калію

Біля Ямуни у Вриндавані була темна затока. Багато років там жив злий чорний змій Калія. Його отрута зробила воду небезпечною: птахи падали, трава й дерева засохли. Коровам було небезпечно пити — вони могли отруїтися й померти.

Кришна побачив це й вирішив захистити Вриндаван.

Кришна (дивиться на річку): Ямуна має бути чистою. Я прожену зло.

На березі росло єдине живе дерево — кадамба з жовтими квітами-кульками. Кажуть, його врятували божественні краплі. Кришна затягнув пояс, плеснув у долоні, мов борець перед боєм, і виліз на гілку.

Кришна: Ямуно, я йду!

Він пірнув у саму середину затоки. Вода злетіла так високо, наче в річку впала гора. Кришна плив, мов могутній слон, здіймаючи шум на всю околицю.

З'являється Калія.

Калія (шипить, піднімаючи голови): Хто посмів тривожити мою воду?!

Змій побачив прекрасного хлопчика в жовтому вбранні, зі світлою усмішкою. Але серце Калії було злим — він миттю обвив Кришну безліччю кілець.

На березі зібралися всі мешканці Вриндавана й переживали за Кришну: мама Яшода, тато Нанда Махарадж, корови, друзі-пастушки та ґопі.

Ґопі (з жахом): Кришно! Кришно!..

Корови (сумно мукають): Муу-уу… муу-у-у…

Нанда Махарадж: Де ж Баларама? Кришна сам! Допоможи йому!

Мешканці Вриндавана хотіли кинутися у воду, та лише Баларама усміхався й був цілком спокійний. Він утримував усіх на березі та заспокоював.

Баларама (спокійно): Не бійтеся й не хвилюйтеся. Мій брат сильніший за будь-якого змія.

Матінка Яшода: Синочку!.. Синочку!

Довго, цілих дві години, Кришна залишався в кільцях. Він бачив, як любі йому люди ось-ось знепритомніють від страху.

Кришна (тихо): Мабуть, уже досить сліз. Мої дорогі мешканці Вриндавана надто переживають за мене. Час покінчити з цим змієм.

Кришна почав збільшуватися. Кільця послабшали. Калія зашипів, із ніздрів пішов чорний дим, а очі спалахнули, мов жарини.

Калія (злобно шипить): З-з-з'їм тебе-е!

Кришна кружляв навколо змія, мов Ґаруда, цар птахів. Калія втомився махати сотнями голів. Тоді Кришна стрибнув на його каптури.

Кришна: Раз, два, три!

І почав танцювати на головах Калії. Коштовне каміння на каптурах сяяло, а стопи Кришни рожевіли від його блиску.

З небес полетіли квіти, зазвучали мушлі й барабани. Напівбоги заграли на музичних інструментах у такт танцю Кришни.

Напівбоги: Слава! Слава Верховному Господу Кришні!

Калія намагався підняти іншу голову — і відразу відчував м'який, але дуже сильний крок Кришни. З пащ виходила отрута, а разом із нею злість. Зрештою змій знесилився.

Наґапатні, дружини Калії, безладно вибігають на берег із дитинчатами.

Наґапатні (благають): О Господи Кришно, ти караєш і милуєш однаково по-доброму. Пробач нашого чоловіка. Він був злим, але твої стопи торкнулися його голів — це велике щастя. Ти — захисник усіх. Пощади його заради нас.

Вони вклонилися до землі. Кришна почув їхні слова.

Калія (слабким голосом): О Господи, я народився змієм і звик злитися. Сам не впораюся зі своєю природою. Віддаюся тобі. Покарай чи помилуй — як забажаєш.

Кришна: Іди звідси до океану. Забери родину та багатства. Більше не отруюй Ямуну — вона потрібна моїм коровам і друзям. А ось печать на твоїх каптурах — сліди моїх стоп. Ґаруда побачить їх і не зачепить тебе.

Калія: Дякую, Господи!

Калія з родиною принесли Кришні дарунки: гірлянди, фрукти, прикраси та сандалову пасту. Потім усі попливли геть. Ямуна стала прозорою. Риби застрибали, птахи знову полетіли, дерева ожили.

Пастушки (радіють): Ура! Кришна переміг!

Корови (весело): Муу-уу!

Яшода (обіймає Кришну): Мій хлопчику!

Баларама (усміхається): Я ж казав.

Так Кришна очистив річку й серця. Вриндаван знову наповнився пахощами, а діти ще довго гралися біля чистої Ямуни, згадуючи, як їхній друг танцював на головах злого змія.