Танець ґопі та Кришни

На п'ятий день місяця Мадгава, коли зійшов чудовий місяць, ґопі вдягли найкращі різнокольорові сарі, вплели у коси запашні квіти, наділи коштовності й підвели очі сурмою. Вбираються, а потім ідуть до лісу готувати свято.

Лаліта (радісно): Ось тут, у тихому місці серед квітучих кущів, зробімо трон із квітів!

Радгарані: А тут повісимо золоті прапорці й гірлянди!

Ґопі 1: Я розбризкаю запашну воду.

Ґопі 2: А я розвішу самоцвіти, щоб усе сяяло.

Роблять трон, гірлянди, прикрашають, розбризкують воду.

Тим часом Кришна вирушив до лісу зустріти пастушок і танцювати з ними всю ніч.

Кришна (захоплено): Який прекрасний ліс! Повітря сповнене весняної солодкості, вітерці такі приємні, а Ямуна сяє в темряві!

Лісові мешканці радісно вітали його. Мавпи стрибали між гілками, павичі танцювали, зозулі солодко співали.

Мавпи (радісно): Кришна йде! Уі-а-а!

Павичі: Станцюємо для нього!

Зозулі: А ми заспіваємо, вітаючи нашого Господаря! Ку-ку!

Кришна (захоплено): Галявина так гарно прикрашена! Тут на мене чекають!

Побачивши Кришну, дівчата зібралися поруч.

Радгарані (захоплено): Погляньте! Він наче місяць серед незліченних яскравих зірок!

Лаліта: Жовте вбрання сяє, прикраси виблискують у темряві!

Ґопі 1: Флейта наповнює моє серце чистою любов'ю!

Ґопі 2: А який дивовижний аромат лине від нього!

Кришна взяв Радгу за лотосну руку й попрямував до Ямуни. Вони милувалися улюбленим лісом, аж раптом він сховався за деревами.

Радгарані (здивовано): Де Кришна? Щойно був тут — і вже ніде немає!

Лаліта: Шукаймо!

Ґопі 1: Кришно, де ти?

Ґопі 2: Відгукнися! Агов!

Радгарані (радісно): За тим деревом видно сяйво й павине перо! Спіймався!

Вона спіймала Кришну, а потім сама втекла й сховалася в гаю.

Радгарані (весело): Тепер ти мене шукай!

Кришна (сміючись): Хоч би як сховалася, швидко знайду!

Вони гралися під музику, яку ґопі майстерно виконували й ніжно підспівували.

Лаліта (пустотливо): А коли повернуться, побризкаймо водою!

Ґопі зраділи новій забаві й набрали води з Ямуни. Коли Радга з Кришною з'явилися, розбризкали її, мов чудовий фонтан.

Радгарані (захоплено): Як гарно! Саме хотілося освіжитися після хованок!

Кришна (радісно): Які вигадниці твої подруги! А тепер ходімо до Ґовардгана!

Усі гуртом вирушили до пагорба, де на божественну пару вже чекав квітковий трон.

Лаліта (ніжно): Радгіко, люба подруго, дозволь прикрасити тебе сандаловою пастою й намастити пахучими оліями!

Ґопі 1: І пригостити квітковим медом!

Подруги прикрашали й частували свою пані.

Ґопі 2: Прийми в подарунок ножні дзвіночки й браслети!

Лаліта: А від мене — перлове намисто!

Ґопі 1: Ще приготувала золоті сережки й осяйні каблучки!

Ґопі 2: І коштовний гребінець! Дозволь укласти прекрасне волосся.

Кришна поглянув на кохану.

Кришна (захоплено): О лотосоока! Ти й була найкрасивішою, а тепер ще прекрасніша й сліпучіша! Ходімо до Чандра-саровари.

Оточений прекрасними ґопі, він пішов до озера купатися. Там дістали водяні бризкалки й почали бавитися.

Лаліта (пустотливо): Оточімо Кришну й забризкаймо!

Оточують і бризкають водою.

Кришна: Ах, ось ви як! Тримайтеся!

Він закрутився дзиґою, розбризкуючи воду так, що хвиля накрила дівчат. Усі весело верещали й реготали.

Кришна (захоплено): Погляньте на два прекрасні лотоси! У кожного не менше тисячі пелюсток! Мабуть, Чандра, бог місяця, залишив їх для моєї коханої!

Він поплив по лотоси й подарував Радгіці. Вона вдихнула дивовижний аромат, зазирнула всередину й ахнула.

Радгарані: Дякую, Кришно! Як чудово пахнуть! Ой, а що всередині так сяє?

Лаліта: Мабуть, краплини роси!

Радгарані (захоплено): Ні, погляньте! У кожному лотосі — прекрасний коштовний камінь!

Лаліта: Неймовірне диво! Справді чудові!

Кришна: Неподалік є ліс Багулаван із запашними ліанами. Кожна квітка пахне як ці лотоси!

Радгарані (радісно): Справді? Дуже хочу туди!

Кришна (весело): Тоді ходімо!

Усі вирушили нюхати чудові квіти. Дорогою Кришна помітив, що дівчата втомилися й спітніли.

Кришна (лагідно): Подруги втомилися, чола вкрилися потом. Зіграю їм!

Щойно залунала прекрасна мелодія, сині хмари пролили прохолодний дощ і повіяв запашний вітерець.

Радгарані (весело): Який приємний дощик! Так і хочеться кружляти! Кружляє.

Лаліта (радісно): А вітер так пахне, що серце переповнене щастям і хочеться співати!

Ґопі заспівали, прославляючи Господа Шрі Кришну, а потім вирушили до Талавани.

Кришна: Є ще ліс Талаван, де бував із братом і друзями. Ходімо потанцюємо там!

Ідуть до лісу й танцюють на галявині.

Радгарані (зітхаючи): Ох, більше не можу кружляти! Сили закінчуються!

Лаліта (з прикрістю): Так хочеться пити, а струмка ніде не видно!

Кришна: Не хвилюйтеся! Про все подбаю!

Він ударив палицею об землю — і миттю забив струмок. Усі вмилися, напилися цілющої води й, звісно, бризкалися, щоб освіжитися та розважитися.

Кришна (радісно): Ходімо далі! Ще не всі прекрасні місця обійшли!

У Кумудавані Радгарані прикрасила Кришну квітами, золотими браслетами, жасминовою гірляндою та короною з квітів кадамби.

Радгарані (захоплено): Ти ще прекрасніший і сяєш, мов бог весни!

Лаліта: Погляньте, як майстерно Радга прикрашає Кришну!

Ґопі 1: Підіграймо на інструментах для приємної атмосфери.

Ґопі заграли й заспівали, а Радга та Кришна гарно танцювали серед подруг.

Кружляючи під їхній супровід, непомітно перейшли до Мадгувана.

Джмелі: Ж-ж-ж! Як гарно танцює божественна пара!

Павичі: Мау! Нам теж хочеться танцювати!

Закінчивши танець, Кришна покликав ґопі до Кундавана.

Кришна (весело): Там ростуть стиглі манго, солодкі апельсини, соковитий виноград і рубінові гранати! Угамуймо голод і спрагу!

У лісі вони їли смачні плоди й пили солодкий сік.

Кришна: Радгіко, зірву для тебе стигле манго! Пригощайся!

Радгарані: А я почищу тобі апельсин і поділю на скибочки — бери!

Лаліта: Виноградний сік тече просто до рота й угамовує спрагу!

Ґопі 1: Як прекрасно тут!

Ґопі 2: Таких смачних фруктів ніколи не їла! Назавжди запам'ятаю цей смак!

Відпочивши, пішли до Камавана, де Кришна сів на пагорб і заграв. Потім на пагорбі Нандішвара знову закружляли в танці.

Лаліта (гордо): Які ж ми щасливиці, що танцюємо з Кришною!

Ґопі 1: Не всім так щастить! Він обрав саме нас!

Ґопі 2: У світі немає щасливіших дівчат!

Кришна: Ходімо, сховаємося від цих пихатих дівчат! Сідай тут!

Він зібрав квіти й прикрасив кохану. Радгіка гарно завила його чорне волосся, намалювала візерунки на обличчі. Взявшись за руки, пішли до Кокілавана.

Розлучені з Кришною ґопі тим часом поринули в смуток.

Лаліта (сумно): Він покинув нас! Де тепер? Куди пішов?

Ґопі 1: Шукаймо! Кришно! Кришно! Шукають і кличуть.

Ґопі 2: Його ніде немає! Розпач розриває серце! Що робити?

Переходячи з лісу до лісу, вони плакали й розпитували дерева та ліани.

Лаліта: О могутні дерева! Не бачили Кришни?

Ґопі 1: Прекрасні ліани, куди пішов син Нанди?

Ґопі 2: Кришно! Кришно!

Лаліта (радісно): Погляньте! Сліди його стоп!

Ґопі 1: Тепер можемо поклонятися слідам.

Ґопі 2: О Кришно, віддаюся твоїм лотосним стопам!

Лаліта: Простежмо, куди вони ведуть!

Дівчата пішли по слідах.

Ґопі 1 (здивовано): Поряд відбитки ще однієї пари ніг!

Ґопі 2 (задумливо): І знаки відрізняються!

Лаліта (радісно): Це Радгічині сліди! Кришна ховається з нею! Швидше!

Почувши голоси, Кришна потягнув Радгу за руку.

Кришна (схвильовано): Люба Радго! Дівчата прийшли тебе забрати! Ходімо швидше!

Радгарані (вередливо): Дуже втомилася! Жарко! Не можу далі йти — віднеси мене!

Він почав обмахувати кохану.

Кришна (нетерпляче): Ну ж бо, ходімо швидше, наскільки можеш!

Радгарані відвернулася й мовчки стояла.

Кришна (поблажливо): О горда дівчино! Зроблю все, що забажаєш. Сідай на плечі — втечемо.

Щойно Радга спробувала сісти на плечі, він раптом зник. Вона лишилася сама й, утративши гордість, голосно заплакала.

Радгарані (сумно): Він пішов! Я зовсім сама! Яка ж я гордовита!

Ґопі почули її плач, підійшли та почали втішати.

Лаліта (сварить Кришну): Не плач, подруго! Він пихатий хлопчисько! Як посмів так повестися!

Ґопі 1 (лагідно): Випий солодкого соку, він заспокоїть і додасть сил.

Ґопі 2 (дбайливо): Обмахуватиму віялом, щоб охолодити тебе.

Радгарані (сумно): Дякую, подруги! Та без нього ніщо не миле!

Лаліта: Заграймо на караталах і заспіваймо його славу. Почує й прийде на поклик!

Ґопі заспівали:

О підкорювачу світу!

О світило всесвіту!

О джерело блаженства!

О лотосоокий!

Пропонуємо тобі свої поклони!

Так вони лили сльози в розлуці з Господом Шрі Кришною. Почувши плач, він сповнився співчуття та з'явився.

Радгарані (радісно): Кришна! Він повернувся!

Ґопі 1 (захоплено): Став іще прекраснішим!

Ґопі 2: І аромат іще запашніший!

Дівчата радісно посхоплювалися. Кришна заграв, узяв Радгіку за руку й затанцював. Ґопі теж танцювали. Він поширив себе в безліч форм і танцював із кожною.

Радгарані (радісно): Яка я щаслива танцювати з Кришною!

Лаліта: Як прекрасно бути з ним у парі!

Ґопі 1: Він танцює зі мною, і серце переповнене любов'ю!

Ґопі 2: Як же я рада!

Смуток розвіявся, серця наповнилися щастям. Дівчата склали долоні й тремтячими голосами звернулися до Кришни.

Радгарані: Коли ти покинув нас, увесь світ утратив значення!

Ґопі 1: Тепер бажання здійснилися, ми знову досягли твоїх лотосних стоп.

Лаліта (з цікавістю): Де був і що робив, поки тебе не було? Розкажи!

Кришна: Вирушив на Шветадвіпу й у молочному океані ліг відпочити на ложі зі змія Шеші.

Ґопі 2: О Мадгаво! Якщо задоволений нами, покажи, будь ласка, форму, у якій відпочивав на Шеші.

Кришна: Нехай буде так!

Він ліг, наче Нараяна на Шеші в молочному океані, а Радгарані в образі Лакшмі почала масажувати його стопи.

Ґопі 1 (захоплено): Яка велична форма!

Ґопі 2: Сяє, мов тисячі сонць!

Ґопі 1 і 2 (хором): Із великою повагою вклоняємося тобі!

Потім Кришна увійшов до Ямуни й почав плескатися. Дівчата бризкали у відповідь.

Ґопі (весело): Тримайся! Оточимо й забризкаємо!

Кришна (пустотливо): Ах так! Тоді…

Він вихопив у Радгарані тисячопелюстковий лотос і зі сміхом побіг по хвилях. Вона кинулася слідом і спритно забрала флейту.

Кришна (суворо): Віддай мою флейту!

Радгарані (ображено): А ти поверни мій лотос!

Вони обмінялися лотосом і флейтою та розсміялися.

Висохнувши на березі, разом пішли до Бгандіравана. Там Радга й Кришна прикрасили одне одного візерунками з мінеральних фарб і знову затанцювали. Потім кидали квіти й грали в квача.

Кришна (пустотливо): У кого влучу квіткою, той наздоганяє решту й кидає далі! Раз, два, три — біжи!

Ґопі розбіглися.

Радгарані (весело): О ні, квітка влучила в мене! Тепер моя черга. Раз, два, три — біжи!

На обрії зажеврів світанок. Щасливі після ігор дівчата повернулися додому. Кришна пішов до палацу Нанди Махараджа, а Радга — до палацу Врішабгану.