Радга служить Туласі

Одного разу Шріматі Радгарані почула прекрасне ім'я «Кришна» й почала його повторювати.

Радгарані (мрійливо): Кришна, Кришна… Яке прекрасне ім'я! Немає нікого солодшого за того, кого так звуть! Здається, я закохалася!

Потім почула дивовижні звуки ніжної флейти.

Радгарані (захоплено): Яка красива мелодія! Той, хто так грає, мабуть, прекрасний зовні й серцем! Здається, я знову закохалася!

До кімнати зайшли подруги.

Лаліта (радісно): Дорогою до тебе зустріли прекрасного юнака!

Радгарані (з цікавістю): Який він на вигляд?

Чітра: Зараз намалюю портрет! Малює.

Радгарані (закохано): Він справді красивий! Які чарівні очі й усмішка! Здається, я знову закохалася!

І гірко заплакала.

Чітра (здивовано): Що сталося?

Лаліта (лагідно): Чому плачеш?

Радгарані (розгублено): Не знаю, що зі мною! Я закохалася відразу в трьох! Що робити?

Чітра (здивовано): У трьох?

Радгарані (у розпачі): Так! Спершу в того, кого звуть Кришна, потім у музиканта з флейтою, а тепер у юнака на малюнку!

Лаліта (сміючись): Не хвилюйся, це один і той самий юнак!

Радгарані (радісно): Невже? Тепер моя любов до нього одного втричі сильніша!

Чітра (усміхаючись): Поглянь у вікно! Той, про кого думаєш, повертається з коровами!

Радгарані глянула й від надміру почуттів знепритомніла. Ґопі обмахували її віялами й чамарами.

Лаліта (повчально): Радго, чому непритомнієш? Якщо хочеш наблизитися до Кришни, віддай йому всю любов!

Слухаючи, Радга поступово опритомніла й заговорила тремтячим голосом.

Радгарані (сумно): Якщо не досягну його лотосних стоп, не потрібно мені й життя в цьому тілі!

Стривожена Лаліта побігла назустріч Кришні.

Лаліта (стурбовано): Кришно, відколи Радга побачила твій чарівний образ, вона ніби заціпеніла! Ледве розмовляє й постійно плаче! Дозволь їй побачити тебе!

Кришна (лагідно): Ми обоє любимо одне одного. Я теж хочу її бачити! Передай, що скоро зустрінемося в лісі Бгандіраван.

Лаліта вклонилася й побігла до Радгіки з доброю звісткою.

Лаліта (радісно): Він теж хоче зустрітися! Служачи з великою відданістю, отримаєш бажане!

Радгарані (задумливо): Як поклонятися Кришні? Які обітниці прийняти для своєї мети?

Лаліта (серйозно): Поклоніння дереву Туласі дарує величезне благочестя, удачу й благословення!

Радгарані (з цікавістю): Що треба робити?

Лаліта: Дивитися на Туласі, торкатися, медитувати, прославляти, вклонятися, молитися, поливати й поклонятися. Служи щодня — і Кришна стане твоїм!

Радгарані взяла в лісі деревце Туласі з витонченими зеленими листочками й установила на підвищенні посеред храму з розписними воротами, оздобленого перлами й коштовним камінням.

Радгарані (лагідно): Подруги, допоможіть прикрасити храм! Повісимо золоті прапори, зробимо гірлянди й шовкові балдахіни!

Ґопі допомогли. Радгіка щодня поклонялася Туласі, місяць за місяцем окроплюючи молоком і солодкими соками. Першого дня місяця Вайшакга вона завершила обітницю.

Радгарані (радісно): Подруги, запросіть до палацу двісті тисяч брахманів і допоможіть приготувати бенкет!

Вона приготувала чудовий бенкет із 56 страв та нагодувала брахманів.

Радгарані (дбайливо): Пригощайтеся, дорогі гості! Що додати? Кхіру, ладду чи смачних самос?

Потім роздала гостям дарунки.

Радгарані (радісно): Приготувала вам подарунки: прекрасний одяг, коштовності, золото та чудові перли! Усе для вас!

Усі були щасливі!

Раптом з'явилася сама Туласі-деві, обійняла й поцілувала Радгу.

Туласі (лагідно): Я така задоволена тобою! Ти навіки підкорила мене любов'ю й відданістю. Ти суворо дотрималася обітниці, і бажання скоро здійсниться!

Радгарані (смиренно): Даруй чисту відданість лотосним стопам Шрі Кришни!

Туласі: Нехай буде так!

Вона зникла, а щаслива Радгарані повернулася додому.

Невдовзі Кришна прийшов до неї. Щоб його не помітили, перевдягнувся в сліпуче красиву ґопі. Оглянув палац і пішов на жіночу половину, де був великий сад.

Радгарані (здивовано): Хто ця прекрасна дівчина? Красою затьмарює всіх!

Радгіка обійняла гостю, посадила на осяйний трон, провела араті й запропонувала сприятливі предмети поклоніння.

Радгарані (лагідно): О дивноока, ласкаво прошу! Як тебе звуть? Звідки ти? Поруч із тобою так щасливо, наче з Кришною!

Кришна (пустотливо): О лотосоока! Я з Ґокули, звуть Ґопадевата. Чула про твою красу й чесноти та прийшла побачити!

Радгарані (ніжно): Відчуваю, ти дорожча мені за життя! Прогуляймося садом.

Кришна й Радга гуляли, насолоджуючись товариством одне одного, грали квітковим м'ячем і милувалися.

Кришна (сумно): О царице Враджу, сонце сідає, час додому!

Радгарані (у розпачі): Ні, не хочу відпускати!

Кришна (лагідно): Уранці, зі сходом сонця, повернуся!

Почувши це, Радга заплакала, затремтіла й непритомна впала на землю.

Лаліта (стурбовано): Швидше обмахуймо чамарами й віялами, щоб опритомніла!

Кришна (ніжно): Не хвилюйся, на світанку повернуся!

Заспокоївши Радгіку, він пішов додому.

Коли минула ніч, Кришна знову в жіночому образі прийшов до палацу Врішабгану. Радгарані дуже зраділа.

Радгарані: Погляньте! Ґопадевата дотримала слова й прийшла!

Вона посадила гостю та провела поклоніння за звичаєм гостинності.

Радгарані (ніжно): Подруго, без тебе всю ніч була нещасною!

Ґопадевата вдала засмучену й промовчала. Радгіка з подругами дивувалися, побачивши її смуток.

Радгарані (стурбовано): Красуне, чому сумуєш? Удома насварили? Чи трапилося лихо? Може, захворіла? Скажи!

Ґопадевата (ледь не плаче): Ішла стежкою продавати йогурт, а син Нанди Кришна загородив дорогу й зажадав податку! Відмовилася — він розбив горщик, з'їв йогурт, міцно обійняв мене й утік! Він пастух, але нині опустився нижче шудри. Тож закрий серце для любові до нього!

Радгарані (захоплено): Даремно свариш! Знаєш, який він? Захищає корів, оберігає Вриндаван, дбає про відданих. Чеснот не перелічити!

Ґопадевата (непохитно): Повірю, коли сам прийде й підтвердить!

Радгарані заплющила очі й почала медитувати. Кришна набув свого початкового вигляду й ніжно всміхнувся їй.

Кришна (з любов'ю): Почувши поклик твого серця, я все покинув і прибіг!

Радга подивилася на Кришну й торкнулася лотосних стоп. Була щаслива: Туласі дотримала обіцянки, і бажання здійснилося.