Кришна піднімає пагорб Ґовардган

Індра, цар небес і володар дощів, дізнався, що мешканці Враджу скасували призначене йому жертвопринесення.

Індра (гнівно): Де моє підношення? Щороку цієї пори враджавасі проводили пуджу для мене! А цього разу все віддали Ґовардгану та коровам! Мої підношення — пагорбу й коровам!!!

Він покликав помічницю — величезну грозову хмару, призначену для руйнування всесвіту.

Індра (наказово): Самвартако, ти здатна зруйнувати цілу планету! Але зараз спрямуй усю силу на одне село — Вриндаван. Вирушай і знищ усіх його мешканців!

Самвартака виконала наказ і обрушила на Вриндаван нескінченні потоки дощу з оглушливим громом та ураганними вітрами.

Нанда Махарадж: Швидше, усі сюди! Нам треба сховатися в палаці!

Налякані мешканці Враджу прибігли до палацу й упали перед Кришною та Баларамою.

Пастухи (злякано): О Баларамо, могутньорукий! О Кришно, володарю Враджу! Врятуйте своїх відданих від великого лиха, яке послав Індра!

Ґопі: Індра розлютився, що ми поклонялися Ґовардгану, а не йому. Що ж тепер робити?

Корови тремтіли від страху, а беззахисні телята плакали: Му-у-у-у! Кришно, врятуй нас!

Кришна (усміхаючись): Нічого не бійтеся! Сміливо йдіть до Ґовардгана. Він прийняв наше поклоніння, тож захистить нас!

Кришна (подумки): Схоже, Індра справді розгнівався. Доведеться розсердити його ще більше!

За допомогою своєї енергії Йоґамаї Господь створив стежку, на яку не падав дощ. Усі враджавасі з коровами й телятами пішли до пагорба.

Кришна нахилився й легко підняв Ґовардган мізинцем лівої руки. Пагорб видав гучний звук, наче грім. Кришна стояв посеред підніжжя й тримав його над собою, мов величезну парасолю.

Кришна (лагідно): Матінко, тату, мешканці Враджу, заходьте під цю парасолю разом із коровами. Ґірірадж милостивий і захистить нас від дощу та вітру. Не бійтеся, що я не втримаю гору!

Заспокоєні словами Кришни, усі зайшли під пагорб — місця вистачило кожному.

Баларама: Шрідамо, Субало, Мадгуманґало! Беріть палиці й підтримуйте пагорб знизу!

Кришна (весело): О, усі зібралися! Чудово проведемо час!

Пастухи (захоплено): Кришна такий сильний і безстрашний! Яке щастя, що він народився в нашому краї та захищає нас!

Ґопі 1 (подумки): Нарешті можна дивитися на Кришну, не ховаючись!

Ґопі 2 (подумки): Він дивиться лише на мене!

Ґопі 1 (подумки): Збережу його образ у глибині серця!

Ґопі 2 (подумки): Подумки обійму Кришну!

Лише материнське серце Яшоди не знало спокою.

Яшода (схвильовано): Навіщо ти все це вигадав? Бачиш, як ми розгнівили Індру!

Нанда Махарадж (спокійно): Не хвилюйся! Ми тут усі разом, із нами Кришна, ми в безпеці.

Яшода (стурбовано): Як не хвилюватися? Як серце це витримає? Його маленька ручка, ніжна, мов масло, тримає такий величезний пагорб!

Яшода (у розпачі): О Ґірірадже, будь милостивий до мене! Поки стоїш на пальчику Кришни, будь дуже легким і м'яким!

Почувши це, Мадгуманґала звернувся до Яшоди.

Мадгуманґала: Чому ви так хвилюєтеся? Кришні зовсім не важко! Якби Індра не розгнівався, ми не змогли б провести з Кришною стільки часу!

Яшода (суворо): Що за дурниці! Пагорб величезний, як Кришні може бути не важко? Що тут приємного?

Кришна (усміхаючись): Мамо, не переживай! Для мене це лише забавка! Не думай, що я тримаю пагорб. Ґірірадж дуже милостивий і сам ширяє в повітрі, а я тільки торкаюся пальцем.

Яшода (недовірливо): Якщо справді не тримаєш, доведи! Нехай Ґірірадж злетить із твого лотосного пальчика й ширяє сам. Тоді повірю!

Мадгуманґала (гордо): Насправді все не так! Ґовардган тримаю я силою брахмана!

Яшода (обурено): Я ж бачу, як із Кришниного чола крапає піт! Навіщо ти так жартуєш?

Нанда Махарадж (спокійно): Чому так хвилюєшся? Поглянь, Кришна усміхається! Йому подобається все, що відбувається!

Кришна справді насолоджувався, обмінюючись ніжними поглядами з мешканцями Враджу. Потім дістав флейту й заграв однією рукою. Її солодкі звуки зачарували всі серця.

Мадгуманґала (стурбовано): Кришно, будь ласка, припини грати! Почувши флейту, Ґірірадж може знепритомніти, впасти з пальця й розчавити нас усіх!

Пастушок 1 (схвильовано): Коли ти граєш, усе тверде стає рідким, а рідке — твердим! Ми бачили, як від твоєї флейти тане каміння!

Пастушок 2 (спокійно): Ґірірадж — дуже піднесена особистість. Заради нас він неодмінно опанує себе. Тож боятися нічого.

Ґопі 1 (тихо): Радгарані, ти — сама краса! Будь ласка, не воруши бровами! Кришна побачить і затремтить, тоді Ґірірадж точно впаде!

Кришна подивився на Радгарані й справді затремтів. Тремтіння передалося пагорбу, і Ґовардган похитнувся. Старші пастухи підняли палиці, намагаючись його підтримати.

Мадгуманґала (сміється): Що ви робите? Навіщо? Ви лише чухаєте Ґовардган своїми палицями. Кришна — молодший брат усемогутнього Баларами, йому не потрібна допомога!

Кришна (тихо усміхаючись): Нехай думають, що допомагають. Так вони виявляють любов, а я її приймаю.

Яшода (стурбовано): Кришно, ти, мабуть, голодний! Животик уже втягнувся, щічки запали! У мене є солодощі. Відклади флейту й поїж із друзями!

Мадгуманґала (радісно): Кришно, мама правильно каже! Тобі треба поїсти! Ну, і нам теж…

Яшода всіх нагодувала й трохи заспокоїлася. Кришна насолоджувався всіма видами взаємин із мешканцями Враджу, і всі були щасливі. Він усміхався й піджартовував над пастушками, ніхто не втомлювався й не відчував голоду.

Тим часом розгніваний Індра наказував Самвартаці:

Індра (гнівно): Іще, Самвартако, ще! Сильніше!

Та все було марно. Хмара втратила всі сили. Тоді Індра сів на слона й сам кинувся в атаку.

Індра (гнівно): Ах так! Тоді ловіть мою наймогутнішу блискавку! Бах-ба-бах-тара-рах!

Кришна (усміхаючись): Дрібниці! Раз, два, три, блискавко, завмри!

Він миттєво зупинив блискавку. Індра не чекав такого та, вжахнувшись, утік.

Індра (злякано): Неймовірно! Як таке можливо? А-а-а!

Тієї ж миті небо прояснилося, хмари розсіялися, вітер ущух, а потоки води перетворилися на маленькі струмочки.

Кришна (радісно): Виходьте з-під нашої парасолі — дощ закінчився!

Пастухи забрали свої речі й корів та вийшли з-під пагорба.

Кришна: Мадгуманґало, Субало, Шрідамо! Виходьте й ви!

Мадгуманґала (гордо): Ні, виходь першим, а ми потримаємо пагорб!

Тримаючи Ґовардган, Кришна переклав половину його ваги на гордовитих пастушків. Від нестерпного тягаря хлопчики знесилено впали. Тоді Кришна вільною рукою підняв друзів.

Кришна (усміхаючись): Що ж ви, друзі? Вставайте, силачі!

Мадгуманґала (розгублено): Та ми просто… Трохи втомилися, от і прилягли відпочити.

Коли всі вийшли, Кришна легко опустив Ґовардган на місце.

Після всього Індра хотів попросити пробачення, але не знав як. Тож звернувся по допомогу до Сурабгі, матері всіх корів. Вони разом прийшли до Вриндавана та знайшли Кришну в усамітненому місці.

Сурабгі (лагідно): Кришно! Індра завдав серйозної образи й дуже кається. Він прийшов просити пробачення. Будь ласка, прийми його!

Індра (смиренно): О Всевишній Господи! Ти — споконвічна Особа Бога! Як батько пробачає неслухняного сина, пробач і мене, гордовитого дурня! Будь милостивий! Із глибокою повагою вклоняюся тобі!

Кришна (усміхаючись): Що ж, пробачаю! Тим паче ти нікому не зашкодив. Ці сім днів стали для мене найкращим часом із враджавасі.

Промовивши молитви, Індра вклонився Господу Гарі. Сурабгі принесла молоко з молочного океану й обмила Кришну. Слон Індри Айравата поливав його з хобота священною водою, напівбоги проводили араті й обсипали Господа запашними квітами.

Потім із повагою обійшли Господа, вигукуючи: «Уся слава Шрі Кришні!» Щасливі напівбоги на чолі з Індрою вклонилися й повернулися до своїх осель.

Коли всі розійшлися, прийшли Нанда Махарадж і Яшода та побачили небесне приладдя для поклоніння.

Нанда Махарадж (здивовано): Звідки це?

Яшода: Що тут сталося?

Мадгуманґала: Приходили незвичайні особи й поклонялися нашому Ґопалу!

Субала (захоплено): Так! В одного все тіло було вкрите очима! Ніколи такого не бачив! Він вклонявся Кришні й плакав!

Мадгуманґала: А інший молився й мав п'ять облич, уявляєте?

Субала: А ще один із чотирма головами проводив араті!

Мадгуманґала: І ми бачили корову, яка розмовляла з Кришною!

Нанда Махарадж: Що ви кажете? Як це може бути правдою?

Яшода: Ну й вигадники! Корова, що розмовляє! Ви тільки послухайте! Я сама проведу араті для мого Кришни — без чотирьох голів і балакучих корів!

Усі приєдналися. Враджавасі були щасливі, прославляли Кришну, поклонялися йому, обсипали зернами ячменю, пропонували смачні страви з молока та йогурту й смиренно вклонялися.

Враджавасі: Кришно! Ти — наш притулок і захист! Ти — Господь наших сердець!