Як Брахма викрав пастушків і телят

Коли Кришна врятував друзів і вбив змія Аґгасуру, він запропонував пастушкам сісти пообідати.

Кришна: Друзі, погляньте, яке гарне місце біля Ямуни! Тут квітнуть лотоси, співають птахи, кують зозулі й танцюють павичі. Пообідаймо просто тут, на м'якому піску. Нехай телята щипають траву та п'ють воду, а ми веселитимемося.

Пастушки (хором): Так! Чудова думка!

Вони сіли колом, а Кришна — у центрі, мов у серцевині лотоса. Відкрили кошики з їжею, ділилися частуванням, жартували та сміялися. Кришна тримав у руці рис із йогуртом і фруктами, а всі хлопчики почувалися найщасливішими.

За обідом хлопчики не помітили, як телята поступово відійшли далеко й зникли з поля зору.

Пастушок (злякано): Кришно! Телята зникли!

Кришна: Друзі, їжте спокійно. Я сам знайду телят.

І зі шматочком їжі в руці він вирушив шукати… Та телята зникли.

Тим часом на землю спустився сам Брахма — творець усесвіту. Він бачив, як маленький Кришна переміг Аґгасуру, й був вражений.

Брахма (подумки): Невже цей малюк справді Верховний Господь, як про нього кажуть? Важко повірити. А перевірю-но я! Побачимо, що з цього вийде…

Поки Кришна шукав телят, Брахма містичною силою викрав їх, а потім і хлопчиків та сховав усіх у печері.

Кришна (здивовано): Ні телят, ні друзів! А-а… Зрозуміло, це витівка Брахми. Але матері у Вриндавані не повинні страждати. Я створю нових пастушків і телят — точнісінько як справжні!

Тієї ж миті з Кришни проявилися тисячі його форм: усі хлопчики й телята, кожна особистість, усмішка й навіть кожна звичка. Усе було точнісінько як у справжніх хлопчиків і телят.

Підказка для гри: використовуйте ті самі фігурки, уявляючи, що це копії.

Хлопчики повернулися додому, матері обіймали їх і пригощали молоком. Насправді ж вони обіймали самого Кришну. Корови лизали телят, а любили самого Кришну.

Матері (радісно): Синочку, як я рада тебе бачити!

Корови: Му-у-у!

Любов матерів і корів раптом стала ще сильнішою. Адже вони любили не лише дітей і телят — вони любили самого Господа. Так минув цілий рік.

Одного разу Баларама помітив дивне. Навіть корови, які мали дорослих телят, раптом кинулися з пагорба до них. Їхня любов стала безмежною. Так само батьки й матері відчули незмірну ніжність до синів.

Баларама (здивовано): Брате Кришно, це не просто диво. Ніколи не бачив, щоб у Вриндавані когось любили так сильно, як тебе! Тут щось не так… Поясни, що сталося?

Кришна (усміхаючись): Так, Баларамо, ти правильно помітив. Того дня Брахма викрав справжніх пастушків і телят. А щоб ніхто не засмутився, я став кожним хлопчиком і кожним телятком.

За часом Брахми від викрадення минула лише секунда, а на землі — цілий рік. Він швидко повернувся подивитися, до чого призвів його «жарт». Але на тому самому місці побачив: нічого не змінилося! Усі хлопчики та корови були на своїх місцях, а Кришна стояв із частуванням у лівій руці.

Брахма (розгублено): Я ж викрав усіх… Але вони знову тут! Як таке можливо?

І раптом він побачив: кожен хлопчик і кожне теля перетворилися на Вішну — чотирирукого, осяйного, з короною, лотосом, диском і булавою. Усе довкола наповнилося незліченними формами Господа.

Підказка для гри: виріжте форми Вішну з додатка до книги.

Брахма (вражено): Це не ілюзія. Це справді сам Верховний Господь! Я лише його слуга.

Він злетів із лебедя й упав ниць, мов золота палиця. Сльози текли з його очей, омиваючи стопи Кришни, і він знову й знову вклонявся.

Брахма: О Господи, пробач мені цей «жарт»! Навіть я, творець усесвіту, не збагнув твоєї могутності. Ти — Верховний, і все суще — твоя енергія.

Так Брахма переконався: Кришна, який грав роль звичайного маленького хлопчика, насправді був споконвічним Верховним Богом, що створив усе й усіх.