Викрадення флейти

Одного вечора Кришна й Баларама зібралися до лісу Вриндавана святкувати Голі.

Баларама: Кришно, збираймося швидше, там усі зачекалися!

Кришна: Так, уже біжу!

Брати вдягають одяг, сережки, браслети, намиста й гірлянди, пов'язують тюрбани. Кришна бере флейту, і вони йдуть до лісу.

Крокуючи м'яким пилом Вриндавана, підстрибують від радості, що переповнює серця. На галявині чекають ґопі та друзі.

Радгарані (захоплено до подруг): О, погляньте на Кришну! Який же він красивий!

Лаліта (у захваті): Яке чудове вбрання! А як сяють прикраси!

Радгарані (вдихає аромат і завмирає): А пахощі гірлянди зводять мене з розуму!

Лаліта (радісно підстрибує): Серце переповнене любов'ю — так хочеться співати!

Одна ґопі починає співати славу Кришні чарівним голосом, інші підхоплюють.

Кришна та Баларама підіграють. Потім Баларама танцює серед подруг, дзенькаючи ножними дзвіночками, а павичі й олені пританцьовують у такт.

Кришна продовжує грати на флейті, оточений коханими ґопі.

Лаліта (гордо): Як гарно ми співаємо! Так мелодійно й ніжно!

Радгарані (закохано): Але Кришнина флейта така солодка, що перевершила наш спів!

Лаліта (пустотливо): Ах так! Оточімо його та закидаймо кункумою!

Дівчата оточують Кришну й закидають кункумою та іншими кольоровими порошками.

Лаліта (пустуючи): Ось тобі! Отримуй!

Радгарані (азартно): Іще, ще! Не шкодуйте!

Кришна тікає, а ґопі наздоганяють і весело сміються.

Лаліта: Ловіть його!

Він забігає за дерева, де сховалися друзі.

Кришна (хитро): Швидше сюди, я щось придумав! Засиплемо Балараму та його супутниць різнокольоровими порошками!

Друзі (плескають): Нумо! Буде весело! Хі-хі! Хо-хо! Ха-ха!

Хлопці вибігають із засідки й жбурляють запашні порошки. Баларамині подруги налякано тікають.

Подруга 1 (злякано): Ай-ай-ай! Ой-ой-ой!

Подруга 2 (захекавшись): Допоможіть! Баларамо, захисти нас!

Баларама (гнівно гарчить): Р-р-р! Тримайтеся, пустуни! Зараз я вам дам!

Він женеться за Кришною та друзями й закидає їх фарбами у відповідь.

Друзі Кришни: Тіка-а-а-аймо!

Баларама ловить хлопців і міцно стискає у своїх сильних обіймах.

Баларама: Спіймався! Дай-но обійму міцніше!

Друг Кришни (стогне): А-а-а! О-о-о! Не можу вирватися! Допоможіть!

Тоді хлопчики збираються разом і всі гуртом наступають на Балараму, закидаючи квітковими бомбами.

Друзі (азартно): Ось тобі! Отримуй!

Весь червоний від порошку й переможений, Баларама залишається безстрашним.

Баларама (відважно): Я однаково вас не боюся! Вас просто багато, от і перемогли!

Кришна (суворо): Ви всі напали на мого брата. Усі проти одного — несправедливо! Мені це не подобається!

Почувши докір, хлопці зупинилися й замовкли. Баладева усміхався та сяяв від жартів і веселощів. Подруги повели його за собою, розважаючи піснями й танцями.

Подруга 1 (захоплено): Який Баларама красивий і сильний! Очей не відвести!

Подруга 2 (лагідно): Ходімо співати й танцювати, подалі від цих забіяк!

Тим часом Кришнині ґопі змовилися викрасти його флейту.

Лаліта (хитро): Викрадьмо флейту!

Радгарані (схвильовано): Але як? Він постійно тримає її в сильних руках. А якщо вийде, що робитиме без неї? Мабуть, дуже засмутиться…

Лаліта: Та коли флейта в його руках, солодкість її чарівних мелодій розриває наші серця!

Радгарані: Так і є! Флейта справді має опинитися в нас!

Лаліта: Треба відвернути його увагу й непомітно витягнути флейту!

Мадгуманґала сховався за деревом і підслухав задум.

Мадгуманґала: То ось що вони вигадали! Треба попередити Кришну!

Він побіг до друга й усе розповів.

Мадгуманґала (захекавшись): Кришно! Там вони… Твоя флейта в небезпеці!

Кришна (здивовано): Чому ти так вирішив?

Мадгуманґала (схвильовано): Чув, як ґопі планують викрасти її! Заздрісні дівчиська — ось хто вони!

Кришна (здивовано): Справді?

Мадгуманґала (хоробро): Не переживай! Віддай флейту мені — я точно збережу!

Кришна (розгублено): І що робитиму без моєї супутниці?

Мадгуманґала: Не знаю… Придумав! Можеш замість неї голосно співати!

Кришна (здивовано): А чому в тебе флейта буде в більшій безпеці?

Мадгуманґала (гордо): Ґопі й наблизитися не зможуть — я наділений могутністю брахмана!

Кришна (усміхаючись): Друже, на змаганнях Голі ми особисто переконалися у великій силі брахманів. Не сумніваюся, гідно захистиш мою флейту.

Мадгуманґала (гордо): Невже хтось наважиться викрасти її, коли я поруч? Спокійно співай!

Він узяв флейту й затиснув під пахвою. Кришна заспівав солодким голосом. Почувши його, ґопі прийшли слухати.

Мадгуманґала (до Кришни): Браво! Чудово, блискуче, друже!

Мадгуманґала (до ґопі): Гей, пихаті ґопі! Вам ніколи не заспівати такої прекрасної мелодії, що дарує стільки блаженства!

Ґопі (обурено): Не згодні! Якщо Лаліта заспіває краще за Кришну, віддаси нам флейту!

Мадгуманґала (гордо): Звичайним смертним не опанувати знання музики. По-справжньому цю науку знаю лише я! Тож буду суддею й оголошу переможця.

Ґопі (обурено): Як можеш судити? Це тобі не ведичні мантри співати!

Кришна багатозначно подивився на друга, і той зрозумів натяк.

Мадгуманґала (поблажливо): Якщо сумніваєтеся, вчинімо так: чий спів зупинить течію Ямуни, той переможе. Я так упевнений у Кришні, що поставлю флейту на кін.

Ґопі (з викликом): Згодні! Вважайте, флейта вже наша!

Мадгуманґала (хитро): А що поставите ви? Має бути щось гідне! Нехай це буде Радга!

Ґопі (обурено): Що за нісенітниця? Ставки мають бути рівноцінні! Як порівняти звичайне скельце із золотом?

Мадгуманґала (здивовано): Невже флейта мого друга — скельце, а ваша подруга — золото?

Ґопі (з викликом): Сумніваєшся? Якщо хочеш рівноцінних ставок, постав свого друга!

Мадгуманґала: Гаразд, домовилися. Лаліто, починай!

Вона заспівала глибоким голосом красиву мелодію, що з кожною миттю ставала вишуканішою.

Лаліта (співає): Нектарний місяць Шьямів, що сліпуче сяє, скарбниця всіх мистецтв, дарує блаженство лотосам і збурює океан преми. Кришна, коханий Вриндавана, увінчаний короною з мангових бруньок, насолоджується весняними іграми любові й небайдужий до своїх подруг.

Слухаючи, Мадгуманґала гордо підняв руки й не помітив, як флейта вислизнула з-під пахви на землю. Пританцьовуючи, він засміявся.

Мадгуманґала (радісно): Ха-ха! Лаліта програла!

Одна з ґопі поруч миттю схопила й сховала флейту, ніхто й не помітив. Потім звернулася до нього:

Ґопі (з викликом): Мадгу, чого радієш і танцюєш, мов божевільний? У тебе немає жодного приводу святкувати перемогу.

Мадгуманґала (обурено): Ваша поразка очевидна! Мелодії далеко до Кришниної!

Ґопі (сміючись): Але поглянь — Ямуна зупинилася! Перемогли ми. Веди друга сюди, тепер він наш!

Субала (суворо): Як ви здумали робити такі ставки? Ставити можна лише те, що належить тобі. Ніхто не може поставити на кін Господа!

Кришна (серйозно): Бачиш, Мадгуманґало! Ти не маєш прав на інших. Дівчата тебе перемогли, тож краще віддай флейту.

Мадгуманґала (обурено): Але ж я виграв! Покажи їм силу! Маєш забрати Радгу!

Ґопі (обурено): Яке нахабство! Ямуна зупинилася — перемога наша!

Мадгуманґала (хитро): Якщо ці жадібні дівчата так пихато розмовляють, нехай забирають флейту. Але спершу знайдуть — я так надійно її сховав!

Тут він раптом помітив зникнення. Зазирнув під руку, покрутився, пошукав у складках дготі, розвів руками й сказав:

Мадгуманґала (здивовано): Кришно, не знаю, що сталося! Мабуть, флейта злякалася, вискочила з-під пахви й утекла до гаю ліан.

Усі засміялися. Так скінчилася суперечка, і ґопі згодом повернули флейту господареві.

Дівчата пішли додому приготувати смачне частування, а хлопці скупалися в річці, повернулися на галявину й продовжили святкувати Голі.